За Прустом. Нікіта Добринін

Чоловіча риса, яку ви цінуєте найбільше?

Емпатія, щирість і надійність. Чоловік, який може бути чесним (і з собою, і з іншими), який вміє слухати, не тікає від емоцій і не боїться бути вразливим, викликає в мене повагу.

Жіноча риса, яку ви цінуєте найбільше?

Тепло, відчуття міри й трохи шаленості. Я люблю жінок, поруч із якими легко – не тому, що вони намагаються сподобатися, а тому, що в них є якийсь внутрішній спокій, мудрість. Коли вона не намагається бути ідеальною, а просто собою – красивою, вразливою, веселою, з почуттям гумору і зі своєю «дивакуватістю», це наче приправа, що робить смак особливим.

Ваше улюблене заняття?

У мене вони полярні – від боксу до прогулянок Пейзажною алеєю. Я люблю і напруження в тілі, і легкість у думках. Можу пити чорну каву, слухати музику, думати й просто бути тут і тепер. Для мене важливо перемикатися, повертатися до себе – і через рух, і через тишу.

Ваша головна позитивна риса?

Я вмію бути поруч. Не формально, не для галочки – по-справжньому. Прислухаюся, помічаю, відчуваю. І в потрібний момент можу дати чесну, точну пораду. Бути залученим по-людськи – для мене важливо.

Ваша головна негативна риса?

Іноді я буваю запальним. Трапляється, не даю людині шансу пояснити чи виправити. Але якщо поруч правильна людина – вона може м’яко зупинити, остудити. А ще я вмію дивитися на себе збоку, визнавати, що погарячкував, і вчасно зупинятися.

Що робить вас щасливим?

Коли я можу бути чесним, спокійним, коли ніщо не тисне. Коли мій син сміється – ніби світ на мить стає ідеальним. Коли я просто спостерігаю – за небом, за життям, за собою – і розумію, що мені добре, що я в мирі з собою й на зв’язку з тими, хто поруч.

Що ви вважаєте найбільшим горем?

Втрата цікавості до життя. Коли людина більше не хоче нічого відчувати, бачити, дивуватися. Коли все стало сірим і прісним – ось це і є найстрашніше. Жити можна по-різному, але без смаку – важко.

Ваші улюблені колір і квітка?

Глибокий синій і чорний – для мене це кольори глибини, тиші, справжнього. А з квітів я люблю незвичайні букети. Ті, в яких є щось нестандартне, неочікуване, на перший погляд дивне. Бо краса часто живе не в ідеальному, а в несподіваному поєднанні.

Якщо не собою, то ким би ви хотіли бути?

Тим, з ким поруч не страшно. Хто дає відчуття, що з ним можна пройти через усе. Не обов’язково супергероєм – просто людиною, поруч із якою спокійно. Можливо, я б обрав стати такою версією себе, у якої ще більше впевненості, більше внутрішньої тиші та ясності.

Якби у вас була можливість зустрітися з будь-якою людиною, яка коли-небудь жила на землі, хто б це був і що б ви їй сказали?

З моїм батьком. Просто поговорити. Без поспіху, без стислих термінів, без тем, які треба або не треба обговорювати. Просто бути разом. Бо поки ми живі – можна все виправити, все зрозуміти, все сказати. Потім – пізно.

Який талант ви хотіли б здобути?

Співати. Я не про сцену і не про шоу. А просто вміти сісти з друзями і заспівати, коли хочеться. Виливати почуття в голос, не думаючи, хто що скаже. Мені здається, це дуже чесна і дуже людська здібність.

Де б ви хотіли жити?

У будинку біля моря. Можливо, поруч поле або ліс, простір, багато повітря та світла. Мені важливо, щоб у будинку був простір, краєвид. Навіть у квартирі для мене це першорядне. Щоб було легко дихати.

Ваші улюблені письменники?

Зараз це Симоненко, Костенко, Жадан. У них є те, що я відчуваю всередині. Вони бачать і пишуть – ніби про тебе.

Ваші улюблені художники?

Ротко – за вміння передавати настрій кольором. Бачив його картини в Нью-Йорку в музеї, вони не про сюжет, а про відчуття. Поллок – за свободу, за дикий, живий рух. Шагал – за поезію, магію. Він уміє малювати любов. Баскія – за правду. Його картини не завжди зрозумілі, але завжди справжні.

До яких пороків ви відчуваєте найбільше поблажливості?

До тих, що йдуть від болю. Коли людина не впоралася, спіткнулася – я розумію. Важливо не те, що вона впала, а те, що готова піднятися. Якщо чесно, я багато чого прощаю.

Що ви ненавидите найбільше?

Маніпуляції. Коли людина ховає контроль під маскою турботи. Коли каже «я для тебе стараюся», «я найправедніший», а насправді – пов’язує по руках. Це знецінює і довіру, і почуття.

Що є вашим головним недоліком?

Моя емпатія та чутливість. Вона може бути даром, коли я бачу й відчуваю глибше. Але іноді вона заважає – занадто гостро сприймаю, занадто довго не можу відпустити.

Примха, яку ви іноді собі дозволяєте?

Вимкнути телефон, зникнути з соцмереж. Сміятися на все горло. А ще – танцювати, якщо є бажання. Це буває лише поруч із найріднішими, в атмосфері повної довіри.

Найбільш переоцінена чеснота?

Смирення, яке насправді – страх. Коли говорять: «Слухай і роби так, так треба!» – нам не по дорозі. Смирення без власного голосу – це не чеснота, а втрата себе.

В яких випадках ви говорите неправду?

Коли відчуваю, що правда зараз ранить, а людина не готова. Але я намагаюся не брехати – просто можу не говорити всього.

Фраза, яку ви використовуєте надто часто?

«То що будемо робити?» – коли незрозуміло, з чого почати, але ясно, що треба рухатися.

Найбільша любов вашого життя?

Мій син. Все решта – сильні почуття, так. Але це – корінь, основа, з якої росте все інше.

Коли і де ви були найщасливішим?

Таких моментів було багато. Це народження сина, це миті з дорогими людьми, це подорожі Україною, Полтава, наприклад. Ліпка із глини.

Ваше найбільше досягнення?

Бути собою, не озлобитися, не сховатися, а навпаки – відкриватися, реалізовуватися, ділитися. Давати собі право бути собою.

Найбільша цінність, яка у вас є?

Свобода бути справжнім. Навіть якщо це комусь не подобається.

Якби після смерті ви могли повернутися у вигляді будь-якої людини або предмета, що б ви обрали?

Можливо, бути хвилею. Спокійною, сильною, невловимою. Яка йде і йде – не питаючи дозволу, але ніколи не проходить повз.

Ваш улюблений напій і страва?

Я за прості сніданки: яйця, сирники, чорна кава без молока і цукру. І ще – хліб з маслом. Коли смачно – і нічого зайвого.

До чого ви відчуваєте відразу?

До фальші. Коли кажуть одне, відчувають інше, а роблять третє. Слово і дія мають бути разом.

Якби ви могли змінити минуле, що б змінили?

Навчився б раніше казати «ні» і менше рятував тих, хто не просив. Але загалом – я нічого б не змінював. Моє життя – моє. Навіть найскладніші моменти зробили мене кращим.

Кого ви поважаєте найбільше з нині живих?

Людей, які повернулися з війни – і продовжують жити, любити, бути з дітьми. Берегти себе і тих, хто поруч. Це про силу бути Людиною.