Як народилася ідея створення творчої спілки Phil It?
Phil It народився з відчуття, що я хочу залишити в цьому світі щось про себе, саме свій власний слід, своє бачення звуку та душі. Уже згодом, під час створення, я почав зустрічати однодумців, зрозумів, що таких людей, як я, яким украй важливо в часи війни створити щось своє та вільне, насправді дуже багато навколо. Від того зʼявилась мрія створити «простір», де ми не просто граємо ноти чи танцюємо про почуття, а проживаємо щось разом та проявляємо свій голос. Де кожен музикант чи виконавець – співтворець.
Читайте также: «Брудні танці» знову повертаються: культовий фільм отримає продовження
Який момент або подія стала поштовхом до запуску цього формату?
Для мене цим моментом стала війна та незрозумілість завтрашнього дня. Момент, коли я зрозумів, що найбільше мене хвилює не форма, а правда в музиці. Коли я перестав боятися «неформатності» й захотів говорити відверто. Тоді й з’явилось відчуття: треба створити місце, де правда – це і є формат. Де почуття – це не видумка, а реальність кожного.
Як ви визначаєте основну місію Phil It?
Бути музикою, яка торкається. Не створювати хіти чи тренди – а створювати емоційний простір, де люди можуть відчути себе живими й ніби трохи легшими після. Мені хочеться вірити, що ми несемо собою лікувальний характер, зцілення душі, думок або памʼяті.
Які ключові елементи формують унікальність формату Phil It?
Щирість, глибина й команда. Ми не ставимо собі рамки: можемо почати з камерної тиші й закінчити великим емоційним вибухом. Усе це наш особистий світ, у якому ми як музиканти живемо. Я, Ема. Ми вирішили і знайшли для себе те, що емоція важливіша за жанр.
Розкажіть про свою команду.
Це люди, які дихають музикою, так само як і я. Кожен приносить у проєкт свій світ, свій характер, свій біль і свою ніжність. У нас немає «другорядних» – є тільки ті, хто говорить однією мовою – мовою відчуття. Разом зі мною музику на сцені та поза нею створює Емілія Шепель – «мама», часто до нас долучається скрипалька Марʼяна Пташник. Нодіра Тураджанова, Маріамі Погребинська відповідають за креатив, створення та реалізацію будь-яких ідей, які прийдуть нам у голову. Валерія Данько – майстриня нашого SMM та відеоконтенту, зі своїм особливим баченням. А на захисті піару за нами стоїть Марина Мінченко (Зубенко) та pomitni (український музичний лейбл. – Прим. ред.).
Після сольного концерту в Києві багато хто назвав вас відкриттям культури. Як ви це сприйняли?
Я не думаю про себе в таких категоріях. Головним для мене лишається вірність тій справі, що ти робиш, особливо якщо її вібрація резонує з людьми. Вірність, дану перед собою і своїм глядачем. Це не про славу. Це про відповідальність робити далі так само чесно.
Як вважаєте, якби ви заснували цю спілку п’ять років тому, був би такий самий ефект?
Ні. Я тоді ще не був готовим. Не прожив багато особистих речей, не знайшов свій звук, свою внутрішню тишу. Мабуть, усе сталося тоді, коли мало статися. І тільки зараз це звучить по-справжньому.
Які виклики ви долали під час створення та розвитку творчої спілки?
Головний виклик – домовитися із собою. Не перегоріти. Не втратити сенс. Паралельно – зібрати людей, які відчувають музику однаково глибоко. Це не про техніку. Це про серце. І ще один виклик – прийняти, що шлях довгий, і в ньому немає швидких результатів.
Що дає вам натхнення продовжувати роботу над творчим проєктом?
Люди. Їхні очі після концертів. І внутрішня потреба. Я не знаю, як не робити це. Музика для мене – спосіб сказати те, що словами важко. Це форма свободи. Тим паче коли вона може ще надихнути інших або відволікти від тяжкої буденності.
Читайте также: Зіркові гості показу Schiaparelli: ексклюзивні кадри для L’Officiel Online
Чи дають свої коментарі щодо проєкту ваші батьки? Чи радитеся з ними?
Так, я інколи ділюсь із ними тим, що роблю. Вони завжди чесні – без прикрас – і можуть бути зі своєю критикою. За нагоди вони зʼявляються серед відвідувачів наших концертів. І буду відвертим, для мене не існує важливішого коментаря, ніж маминого. Її смак, її професіоналізм, її досягнення в нашій українській культурі за довгий час – моя мотивація, відповідальність та сила.
Як реагує на творчість ваша дружина? Чи даєте їй першій послухати треки?
Вона одна з тих людей, чию реакцію я відчуваю ще до того, як вона щось скаже. Я їй даю слухати майже все першій – не тому, що це «обов’язково», а тому, що мені важливі її відчуття. Вона не музикант у технічному сенсі, але вона дуже тонко чує емоцію. І коли вона каже: «Тут є сум і важливість», – я заспокоююся. Для мене це найчесніший фідбек.
Наскільки філософія Phil It відображає ваш характер?
Phil It – це я, тільки без масок. У житті я інколи стриманіший, ніж у музиці. У музиці я можу дозволити собі більше вразливості. Але те, що люди чують, – це моє справжнє «всередині». Phil It виріс із мого характеру, з моєї тиші, моїх страхів, моєї ніжності й моїх пошуків свободи.
Чи можна сказати, що ви через Phil It теж пізнаєте себе? І які відкриття ви робите для себе?
Так, однозначно. Phil It – це спосіб розібратися з тим, що я відчуваю, але не завжди можу висловити словами. Я відкриваю для себе, що я можу бути м’якшим, ніж вважав. Що сила не в гучності, а в сміливості бути відвертим. Що мені не потрібно нічого доводити – достатньо бути собою. І що вразливість – це не слабкість. Це точка виходу справжності
Чим для вас став випуск першого вінілy?
Чесно, дуже хвилюючим моментом. Вініл – це не просто носій. Це як фізичне свідчення того, що твоя музика має тіло, вагу. Що вона залишиться. Я тримав у руках той перший екземпляр і зрозумів: це не просто альбом. Це частина життя, яку можна передати комусь у руки. І тепер ця історія зазвучала ще ширше – в альбомі «Паміна».
Який найамбітніший задум, який ви хочете реалізувати?
Маю кілька. Але найбільший – створити великий живий проєкт, де музика, світло, сценографія і люди в залі будуть однією історією. Не шоу – а переживання. Я хочу, щоб Phil It став не просто концертом, а простором, куди приходять не послухати, а прожити щось важливе.
Над чим сьогодні триває робота?
Сьогодні я працюю над новим матеріалом і над собою. Ми створюємо настрій майбутнього альбому, шукаємо нові звучання, паралельно я займаюся саунд-дизайном…До кінця року у творчої спілки буде ще один концерт у Києві — благодійний. При цьому вчуся тримати баланс: між творчістю, життям і собою. Крок за кроком.
Читайте также: Спадкоємність: Матьє Блазі представив дебютну кутюрну колекцію для Chanel
Залишити відповідь