Дискусія знову спалахнула після появи перших кадрів продовження культової стрічки «Диявол носить Prada». У соцмережах користувачі почали порівнювати нові матеріали з фільмом 2006 року та звернули увагу на разючу різницю в кольорах. Багато хто вважає, що сучасна версія виглядає більш холодною, приглушеною та «цифровою». Водночас професійні оператори застерігають, що частина вірусних порівнянь є некоректною через різне освітлення та обробку кадрів. Проте сама дискусія вкотре підняла питання: що сталося з кольорами в сучасному кіно?
Читайте также: «Мені хотілось повернутись до історій, які формували нас»: Христина Соловій про нову роботу «Друга ночі»
Оригінальний фільм «Диявол носить Prada» став одним із символів епохи глянцю середини 2000-х. Стрічка буквально будувала свою атмосферу через колір. Одяг персонажів був яскравим і контрастним, офіси журналу Runway виглядали теплими та живими, а кожна сцена підкреслювала світ високої моди.
Нові кадри продовження демонструють інший підхід. Освітлення стало м’якшим, контраст нижчим, а кольори — більш стриманими. Частково це пояснюється сучасними трендами в операторській роботі та прагненням до більш реалістичного зображення. Водночас багато шанувальників вважають, що разом із яскравістю зникла й частина магії оригіналу.
Показово, що навіть кодова назва зйомок продовження — «Cerulean» — відсилає до знаменитого монологу Міранди Прістлі про блакитний колір у першому фільмі. Але якщо у 2006 році колір був важливою частиною самої історії, то сучасна версія виглядає значно стриманішою.
Схожі претензії глядачі висловлювали й до інших сучасних фільмів. Наприклад, навколо мюзиклу «Wicked:Чародійка» розгорнулася дискусія через приглушену кольорокорекцію. Частина фанатів вважала, що казковий світ Оз мав би бути значно яскравішим. Режисер Джон Чу відповів, що більш насичена палітра зробила б картину менш реалістичною.
Також критики часто порівнюють сучасні стрічки з такими роботами, як «Амелі», «Володар перснів», «Чарлі та шоколадна фабрика» або ранні фільми про Гаррі Поттера. Усі вони використовували колір як окремий інструмент розповіді. Натомість, як зазначають користувачі соцмереж та кінокритики, сьогодні багато блокбастерів і серіалів тяжіють до однакової сіро-блакитної палітри.
Від яскравого кіно до цифрової стриманості
Експерти пов’язують зміну візуального стилю насамперед із переходом від плівки до цифрових камер. Якщо плівка природно створювала теплі відтінки та виразний контраст, то сучасне цифрове виробництво дає значно більше можливостей для кольорокорекції. Саме тому сьогодні більшість фільмів проходить складний етап цифрового колоргрейдингу, коли кольори змінюють уже після зйомок.
У 2000-х роках Голлівуд захопився знаменитою палітрою teal & orange — поєднанням холодних синьо-бірюзових тіней і теплих помаранчевих відтінків шкіри. Спочатку цей прийом виглядав ефектно, але згодом його почали використовувати майже всюди: від супергеройських блокбастерів до бойовиків і трилерів. Коли аудиторія втомилася від цього стилю, багато студій перейшли до ще більш приглушеної картинки, що зрештою сформувало нинішню моду на «сіру» естетику.
Вплив стримінгових платформ
Ще одна причина — розвиток стримінгових сервісів. Сьогодні фільми дивляться не лише в кінотеатрах, а й на ноутбуках, планшетах і смартфонах. Через це виробники контенту прагнуть створити зображення, яке однаково виглядатиме на будь-якому екрані.
Закордонні оглядачі зазначають, що приглушені кольори легше переживають стиснення відео та стабільніше відображаються на різних пристроях. Яскраві відтінки можуть втрачати якість або виглядати занадто насиченими, тому студії дедалі частіше обирають безпечну нейтральну палітру.
Читайте также: Купальник, вразливість і місце GALERÍA PARADÍS у цій історії
Колись Голлівуд продавав мрії через колір. Сьогодні він часто продає універсальність для будь-якого екрана. І саме тому сучасне кіно дедалі частіше здається сірим.
Колір як емоція: що кажуть оператори та режисери
У професійному середовищі відсутність кольорових гам не розглядають як проблему. Для операторів і режисерів колір — це не прикраса, а інструмент керування емоцією, простором і увагою глядача.
Один із найвпливовіших кінооператорів сучасності, дворазовий лауреат премії «Оскар» Роджер Дікінс, який працював над фільмами «Той, хто біжить по лезу 2049», «1917» та «Сікаріо», пояснює свій підхід до кольору не як до стилізації, а як до частини фізики сцени:
«Я зазвичай використовую світло з гелями. Я не просто «задаю» зображенню певний колір. Я люблю працювати з багатьма кольорами в одному кадрі. Іноді мені подобається трохи холодний вигляд, і я не виправляю його прямо в камері. Ми хотіли, щоб це відчувалося як внутрішнє тепло, яке контрастує з холодним зовнішнім світом. Усе світло, яке ви бачите в кадрі, було фізично встановлене… і саме тому воно відчувається справжнім».
Інший підхід демонструє оператор Бен Девіс, який працював над фільмам «Вартові Галактики», «Три білборди за межами Еббінга, Міссурі». Він наголошує на емоційній функції кольору:
«Якщо ти хочеш, щоб сцена була теплою з холодними тінями — знімай її саме так. Колір — це ще один інструмент для додавання глибини на екрані».
Режисер Алессіо Делла Валле, відомий за нашумілим фільмом «Американська ніч», яка увійшла до постійної колекції Академії кінематографічних мистецтв і наук переконаний, що творчі команди просто спрямовують камеру на те, що існує перед ними.
«Одного разу один видатний оператор сказав мені: «Алессіо, не має значення, який колір ти хочеш отримати: якщо ти поставиш переді мною білу стіну, вона й залишиться білою». Це означає, що кольори потрібно обирати так, ніби ти наносиш їх на полотно один за одним. У світовому кінематографі присутні всі можливі кольори, тому що люди просто наводять камеру і знімають те, що є. Натомість я вважаю набагато цікавішим будувати зображення — як з точки зору кольору, так і з точки зору композиції — так, ніби це картина. Тому декорації, костюми та операторську роботу варто підбирати саме так, як художник створює картину, використовуючи їх як інструменти розповіді. Тобто не просто показувати те, що існує, а створювати цілий світ», — підкреслив Алессіо.
Читайте также: Кохання в фотографіях: Тейлор Свіфт та Тревіс Келсі
Залишити відповідь